Військова сила України

Чи правда, що Росія воює “впівсили” і ще не залучила весь свій потенціал?

Опубліковано

14.10.2025

Ні, не правда. Попри гучні заяви Кремля про “поступки” на полі бою та ведення війни “впівсили”, Росія демонструє ознаки глибокого виснаження як на військовому фронті, так і в економічній сфері. Росія втрачає озброєння та боєприпаси значно швидше, ніж здатна їх виробляти, що призводить до стрімкого виснаження її радянських запасів. Як наслідок, країна дедалі більше залежить від постачань озброєння та сировини з боку Північної Кореї, Китаю та Ірану. Повільне просування вздовж лінії фронту супроводжується колосальними людськими втратами, які вже уп’ятеро перевищують сукупні втрати Росії та СРСР у всіх війнах, що відбулися між завершенням Другої світової та початком повномасштабного вторгнення в Україну. Економіка країни, де вже понад половину бюджетних надходжень спрямовано на війну, практично досягла стагнації.

Попри мобілізацію російського оборонно-промислового комплексу, що триває з 2022 року, у війні проти України російська армія продовжує витрачати більше боєприпасів та техніки, ніж її промисловість здатна постачати, і цей дисбаланс лише поглиблюється. Наприклад, якщо лише у 2022 році було використано близько 10 мільйонів артилерійських снарядів, то у 2023 році Росії вдалося поповнити запаси лише на 2-2.5 мільйони, а у 2024 – максимум на 4.5 мільйони снарядів. Російські втрати танків сягають 4000 одиниць, тоді як потужності виробництва нових або модернізованих танків оцінюються у 200-300 одиниць на рік, або ж до 1000-1500 танків на рік за умови активного відновлення техніки зі складів. Запаси законсервованої радянської бронетехніки також стрімко виснажуються: за оцінками RUSI, до кінця 2024 року Росія мала лише близько половини довоєнних танкових резервів, враховуючи, що більшість придатної до ремонту техніки вже вичерпано.

Нездатність забезпечити власну армію достатніми ресурсами змушує Росію дедалі більше покладатися на постачання з боку країн-союзників, таких як Північна Корея, Іран та Китай. Зокрема, у 2024 році близько 52% “вибухових речовин”, що надійшли до російських арсеналів, були відправлені з Находки – порту на Японському морі, який використовує Північна Корея. Обсяги постачань з цього регіону зросли з нуля до війни до 250 000 тонн у 2024 році. Ці дані підтверджують оцінку очільника військової розвідки України Кирила Буданова, який заявив, що 40% боєприпасів РФ надходить з КНДР. За результатами аналізу KSE також відомо, що Росія отримала близько 13 000 тонн вибухових речовин від Ірану. Водночас Китай залишається найбільшим постачальником товарів подвійного призначення для Росії, експортуючи їх на суму понад 300 мільйонів доларів щомісяця (за даними Garnegie Politika). Ці постачання включають критично важливі компоненти, які Росія не виробляє самостійно (мікроелектроніка, верстати, оптика, радари тощо), і які є ключовими для виробництва ракет, дронів та танків.

Попри ці зусилля, просування Росії уздовж лінії фронту відбувається ціною значних втрат та приносить мізерні результати. Так, з січня 2024 року Росії вдалося захопити менш ніж 1% території України (близько 5000 кв. км), що супроводжувалося втратою 1149 броньованих бойових машин, 3098 бойових машин піхоти, 300 самохідних артилерійських установок та 1865 танків. Ще більш показовим є те, що втрати російської техніки продовжують значно перевищувати втрати України, коливаючись у співвідношенні від 5:1 до 2:1 на користь України. А обіцяний Путіним літній наступ, який мав стати “вирішальним” для всього вторгнення, не приніс Росії жодного прориву лінії фронту чи захоплення жодного великого міста. Загальний прогрес росіян склав приблизно 0,3% території України за три місяці та супроводжувався втратами у людській силі, що оцінюються десятками тисяч.

Водночас загальні людські втрати російської армії за час повномасштабного вторгнення вже досягли позначки в 1 мільйон пораненими та вбитими станом на літо 2025 року, що також не схоже на “економію сил”. Зокрема, кількість загиблих серед російських військових – близько 250 000 – уп’ятеро перевищує сукупні втрати у всіх російсько-радянських війнах, що відбулися між завершенням Другої світової війни та початком повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року. Ці втрати у 15 разів більші за втрати протягом десятирічної війни СРСР в Афганістані, або ж у 10 разів більші за втрати протягом 13-річної війни Росії в Чечні.

Крім того, російське вторгнення дедалі відчутніше б’є по економіці країни-агресора. Станом на серпень 2025 року частка воєнних витрат вперше перевищила 50% доходів РФ, тоді як дефіцит федерального бюджету досяг нового антирекорду – $47 млрд – та у шість разів перевищив показник аналогічного періоду 2024 року. Натомість зростання російського ВВП за першу половину 2025 року сповільнилося в 11 разів до позначки у 0.4%, що свідчить про фактичну стагнацію економіки. Те, що економіка Росії перебуває на межі рецесії, підтвердив і міністр економічного розвитку РФ Максим Решетніков під час свого виступу на Петербурзькому міжнародному економічному форумі. 

Отже, твердження щодо того, що Росія воює “впівсили” є брехнею, що не відповідає реальному стану справ на фронті та в економіці країни-агресора. Навпаки, всі наявні дані свідчать про те, що Росія вже залучила значну частину своїх ресурсів, але не може досягти бажаних результатів через їхнє швидке виснаження та неефективність.