Волинська трагедія

Як сучасні українці ставляться до Волинської трагедії, і чи засуджують вони дії, вчинені українськими формуваннями?

Опубліковано

23.12.2025

Сучасна Україна та українці рішуче засуджують злочини, скоєні членами ОУН та УПА проти цивільного населення Польщі. Але водночас ми визнаємо внесок ОУН та УПА у боротьбу за незалежність України. Наша мета — формувати чесний, комплексний погляд на історію, спрямований на примирення.

Диференціація оцінки дій ОУН та УПА. Злочини проти цивільного населення рішуче засуджуються Україною та українцями та розглядаються окремо від внеску ОУН та УПА у боротьбу українців за свою незалежність. Протистояння на Волині відбувалося під час Другої світової війни і було підігріте нацистським та комуністичним тоталітарними режимами. Ті, хто брав участь у вбивствах цивільних, не можуть бути беззастережно героїзовані і не повинні уникнути осуду.  Водночас українська наукова спільнота та інституції визнають внесок ОУН та УПА у боротьбу українців за державність і незалежність. Це є частиною нашого визвольного руху. 

Засудження злочинів. Волинська трагедія описується як “жахлива подія” минулого, де антипольські акції українців 1943–1945 років супроводжувалися масовими вбивствами цивільних поляків. Українська сторона наголошує: основні жертви трагедії з обох боків були беззбройні цивільні. Україна офіційно і недвозначно засуджує будь-які дії, спрямовані на масове знищення цивільного населення, незалежно від того, ким вони були скоєні. Здатність бачити і визнавати минуле таким, яким воно було, є внеском у побудову зрілої нації.

Мета — примирення. Головною метою політики пам’яті про трагічні події є сприяння примиренню, а не служіння помсті чи поглибленню розбіжностей. Українські інституції прагнуть сформувати чесний, осмислений і побудований на фактах погляд на складну історію. Приховування складної історичної правди неможливе і неприпустиме.  Об’єктивне історичне осмислення є ключем до розуміння контекстів, що уможливило трагедію, та побудови спільного майбутнього.

Таким чином, українська позиція щодо Волинської трагедії є диференційованою: визнання внеску УПА у боротьбу за державність відбувається одночасно з визнанням і засудженням злочинів, скоєних проти цивільного населення. Мета пам’яті про ці трагічні події — сприяти примиренню, будуючи відносини на історичній правді та взаємній повазі.

Чому для України Волинська трагедія — це не “геноцид польського народу”, а “польсько-український конфлікт”?

Опубліковано

23.12.2025

Україна визнає Волинську трагедію як жахливе соціально-етнічне протистояння часів Другої світової війни, оскільки під час  трагедії загинули тисячі цивільних як поляків, так і українців. При оцінці подій того часу необхідно враховувати історичний контекст: ця трагедія була спровокована нацистським та комуністичним тоталітарними режимами для ослаблення сил польського та українського підпілля. Головна мета пам’яті про Волинську трагедію — сприяти примиренню. Росія у своїй пропаганді намагається використати події Волинської трагедії для розколу між Польщею та Україною і ми повинні разом цьому протистояти.

Взаємність жертв. Ми визнаємо Волинську трагедію як жахливу подію та соціально-етнічне протистояння між українцями та поляками в роки Другої світової війни. Антипольські акції українців (УПА та ін.) у 1943–1945 роках супроводжувалися масовими вбивствами цивільних поляків. Водночас польські підрозділи (зокрема, Армія Крайова та селянські батальйони) вдавалися до масових убивств українського цивільного населення. Основними жертвами з обох сторін були беззбройні люди. Встановлено близько 30 тисяч польських та близько 10 тисяч українських жертв. Визнання трагедії виключно геноцидом лише одного народу ігнорує страждання українських цивільних і не є об’єктивним.

Складний історичний контекст. Українська сторона розглядає Волинську трагедію як жахливу подію та соціально-етнічне протистояння між українцями та поляками в роки Другої світової війни. Хоча антипольські акції українців (УПА та ін.) у 1943–1945 роках супроводжувалися масовими вбивствами цивільних поляків, польські підрозділи (зокрема, Армія Крайова та селянські батальйони) теж вдавалися до масових убивств українського цивільного населення на Волині та інших територіях.

Важливість історичного контексту. Протистояння не виникло на порожньому місці. Конфлікт був підігрітий нацистською та комуністичною владою для ослаблення сил опору Польщі та України. До зростання ворожнечі призвела також тривала дискримінація українців у міжвоєнній Польській Республіці. В Україні немає героїзації тих, хто скоював злочини проти цивільних, але контекст багаторічного конфлікту необхідно враховувати.

Принцип примирення. Головна мета пам’яті про Волинську трагедію — сприяти примиренню, а не служити помсті. Українська сторона дотримується формули «Просимо пробачення і пробачаємо», що є стратегічно важливою для побудови майбутнього. Забуття чи приховування складної історичної правди неприпустиме. Росія в своїй пропаганді намагається використати викривлену інформацію про події Волинської трагедії для розколу між Польщею та Україною і ми повинні цьому протистояти. Наша здатність брати на себе відповідальність за минуле – це внесок у зрілість наших націй.

Отже, Україна визнає злочини проти польського населення, але наполягає, що Волинська трагедія була двостороннім конфліктом із взаємними жертвами, що виник у складному історичному контексті. Така позиція забезпечує належне вшанування всіх жертв і дає змогу будувати спільне майбутнє на принципах примирення та об’єктивного історичного аналізу.

Чи можна вшановувати УПА як визвольний рух, якщо ця організація несе відповідальність за масові вбивства поляків на Волині?

Опубліковано

23.12.2025

Україна вшановує УПА як визвольний рух, але не героїзує злочини, скоєні проти цивільного населення. Ми застосовуємо диференційований підхід, який дозволяє визнати боротьбу за незалежність, але вимагає осуду за масові вбивства цивільних.

Диференціація оцінки. Українська наукова спільнота визнає внесок УПА та ОУН у боротьбу за державність і незалежність. Протистояння на Волині було частиною Другої світової війни та підігрівалося тоталітарними режимами. Однак визнання боротьби за незалежність не означає беззастережну героїзацію. Ті, хто брав участь у вбивствах цивільних, не можуть уникнути осуду. Наша позиція дозволяє бачити та приймати своє минуле в усій його складності.

Осуд злочинів. Волинська трагедія — це жахлива подія, де антипольські акції українців у 1943–1945 роках дійсно супроводжувалися масовими вбивствами цивільних поляків. Ми визнаємо, що основні жертви з обох боків були беззбройними. Здатність бачити і визнавати ці злочини є внеском у побудову зрілої нації. Наша позиція – це осуд злочинів проти цивільного населення, незалежно від того, хто їх скоїв, і вимога гідного вшанування всіх жертв.

Чесний погляд на історію. Україна прагне сформувати чесний, осмислений та побудований на фактах погляд на свою складну історію. Такий погляд не може бути чорно-білим. Забуття чи приховування складної правди неприпустиме та шкодить суспільству. Не існує народів, в історії яких були б виключно герої. Наша мета пам’яті – сприяти примиренню на основі формули «Просимо пробачення і пробачаємо», а не зводити рахунки.

Таким чином, українська позиція є диференційованою: внесок УПА у боротьбу за державність визнається, але це відбувається одночасно з визнанням і осудом злочинів, скоєних проти цивільного населення. Мета — примирення на основі чесного погляду на минуле та взаємної поваги.

Як просувається питання ексгумації польських жертв Волинської трагедії на території України та які перешкоди існують для здійснення цих робіт?

Опубліковано

23.12.2025

Україна підтверджує готовність до пошукових робіт та проводить спільні пошукові експедиції. Але залишаються перешкоди в площині політизації теми та відсутності повної взаємності у вшануванні пам’яті жертв трагедії по обидва боки кордону.

Відновлення робіт. Наприкінці листопада 2024 року Україна офіційно скасувала мораторій на пошук та ексгумацію останків польських жертв, який діяв із 2017 року. Це рішення, оголошене міністрами закордонних справ, відновило конструктивний діалог з історичних питань. У січні 2025 року Міністерство культури надало згоду на ексгумацію у селі Пужники на Тернопільщині. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск назвав це рішення ключем до повного примирення.

З 23 квітня по 9 травня 2025 року Український інститут національної пам’яті (УІНП) спільно з польською стороною провів експедицію в колишньому селі Пужники. Це був перший значний крок за багато років. Під час робіт віднайдено та ексгумовано понад 20 останків загиблих. Для ідентифікації використовується ДНК-аналіз нового покоління. 

Політична перешкода. Найбільша поточна перешкода — політизація теми. Волинська трагедія досі викликає емоції та використовується для однобоких трактувань і маніпуляцій. Росія активно використовує болісні сторінки минулого Польщі та України в своїй пропаганді для розколу між країнами. МЗС України та УІНП України закликають утримуватись від політизації і прагнуть, щоб робота тривала в конструктивному руслі.

Умова взаємності. Мораторій 2017 року був введений з боку України у зв’язку з актами вандалізму щодо українських пам’ятників у Польщі. Українська сторона наголошує на необхідності повної взаємності: польську сторону закликають виявити повну взаємність у належному вшануванні місць пам’яті українців на території Польщі та відновленні пошкоджених меморіальних знаків. Це — ключова умова для довгострокового та стабільного процесу.

Таким чином, Україна демонструє відкритість, відновила процес ексгумацій та здійснює спільні роботи. Для повного та безперешкодного прогресу необхідне припинення політизації болісної теми, взаємне шанобливе ставлення до поховань з обох сторін та фокус уваги на тому, що спільне майбутнє важливіше за конфлікти минулого.