Допомога українців своїй країні та збройним силам під час війни

Як українці (в Україні й за кордоном) допомагають своїй країні та збройним силам під час війни? Який вплив на ситуацію має волонтерська діяльність?

Опубліковано

28.06.2024

Не існує централізованого підрахунку усієї волонтерської допомоги, наданої українській армії з 24 лютого 2022 року. Проте вона має величезне, якщо не вирішальне значення. Бо, по-перше, волонтерська допомога є всеохопною та масштабною. По-друге, через те, вона є дуже оперативною на відміну від бюрократичної державної машини. 

Гроші на армію збирають і відомі фонди — «Повернись живим», Фонд Сергія Притули, Razom for Ukraine, і безліч менших за розміром, але не менш важливих ініціатив, і просто звичайні люди організовують невеликі збори для своїх близьких, які пішли воювати. Розповсюдженою також є практика, коли родина або група людей бере “під опіку” той військовий підрозділ, де служить близька людина та на постійній основі підтримує його матеріально.

За даними СтратКому ЗСУ, з лютого 2022 року до травня 2023 року громадяни, приватні компанії та банки переказали на гуманітарну допомогу та оборону України майже 100 млрд гривень. Тобто в середньому на місяць благодійні фонди скеровують на обладнання, озброєння та техніку для армії близько 7,1 млрд грн. Для порівняння можемо взяти цифру державних витрат на армію на 2024 рік: 1,164 трлн грн загалом і 265 млрд грн з них на зброю та техніку. Тобто держава витрачає в середньому 23 млрд грн щомісяця на зброю та техніку. Таким чином, волонтерські фонди в Україні закуповують зброї та техніки на третину суми, що витрачає на ці ж потреби уся держава, — це неймовірно високий показник, який не має аналогів у світі. 

Але тут не врахована цифра дрібних приватних ініціатив, яка може виявитись співмірною до діяльності фондів, адже їх є дуже багато і частина з них відчутно масштабні. Наприклад, письменник Андрій Любка без залучення благодійного фонду збирає гроші на особисті рахунки і вже придбав майже 280 автівок для армії. А львівський активіст Святослав Літинський від початку вторгнення зміг самотужки акумулювати понад 21 млн грн для ЗСУ. 

Велику вагу має ще один момент: державні закупівлі — це дуже повільний та забюрократизований процес і через це держава просто не в змозі забезпечувати армію всім необхідним так оперативно, як волонтери. Саме тому волонтерська допомога залишається вкрай важливим важелем, що дозволяє Україні тримати фронт. Крім того, часто саме волонтерські ініціативи згодом стають основою нововведень на державному рівні. Наприклад, відомі волонтери, зокрема Сергій Стерненнко, Марія Берлінська та Сергій Притула, з початку повномасштабного вторгнення говорили про винятково важливу роль безпілотників на фронті. Зрештою держава до них прислухалась й Україна першою у світі офіційно створила окремий рід військ — Сили безпілотних систем.

Війна такого масштабу, як в Україні, — це виклик не лише для нашої держави, а й для розвинених західних економік. Підготуватися до цього сповна було неможливо і тому українці й далі повинні підтримувати свою державу та армію — це життєво важливо.