Важливість надання допомоги Україні у війні з Росією
Чому важливо продовжувати надавати військову допомогу Україні?
Опубліковано
18.03.2024
Щонайменше три причини продовжувати надавати військову допомогу Україні:
- це інвестиція у безпеку Європи;
- це вклад у перемогу демократії над авторитаризмом у світі;
- це прискорить закінчення війни та збереже багато життів людей, як цивільних так і військових
Військова допомога Україні — це не благодійність, а розумна інвестиція у європейську безпеку. Якщо війну в Україні буде заморожено, Путін знайде нову ціль. Нею може стати будь-яка з країн Східної Європи — країни Балтії, Молдова, Румунія і, ймовірно, Чехія.
Падіння одного рубежу неминуче призведе до падіння інших. На початку Другої світової війни Німеччина захопила Польщу через відсутність оперативної допомоги від Британії та Франції. На окупованих територіях нацисти створювали плацдарм для нападу на інші країни. Такий сценарій абсолютно ймовірний і у цій війні.
Військова допомога України — це вклад у перемогу демократії над авторитаризмом і попередження для Китаю. Відомо, що Сі Цзіньпін вже підраховує ціну вторгнення у Тайвань. Ймовірно, після завершення війни в Україні, це стане наступним світовим військовим конфліктом. Але впевнена перемога України завдяки військовій підтримці світу може стати сигналом для Китаю і, можливо, відкласти це вторгнення.
Незважаючи на віддаленість Китаю, війна з цією країною призведе до невідворотних і набагато більших військових витрат не тільки для США, Японії та Південної Кореї, але і для країн Європи, які будуть змушені вступити у конфлікт.
Більше зброї для України означає пришвидшення завершення війни і збереження життя мільйонів людей. Чим довше триватиме війна, тим більше буде гинути мирного українського населення, а також мобілізовано та вбито українців та росіян для її ведення. Також зброя потрібна, щоб Україна перемогла Росію і щоб Путін не продовжив військовий похід на захід, який означатиме залучення громадян інших країн та відповідні жертви гіпотетичних майбутніх воєн.
Чому важливо продовжувати підтримувати Україну економічно та фінансово?
Опубліковано 04.04.2024 Вже два роки Україна живе в режимі мегадефіциту державних коштів та радикально послабленою економікою, які спричинені виключно повномасштабним вторгненням Росії. Попри ці факти, держава має посилено фінансувати армію та велику кількість людей, які втратили роботу та домівку. Одночасно робочий стан економіки України критично важливий для забезпечення глобальної продовольчої безпеки у світі. Україна — стратегічний продовольчий партнер багатьох країн. За даними ООН, зерно з України годувало понад 400 мільйонів людей у всьому світі. Вторгнення Росії призвело до порушення цих ланцюгів і більше 70 мільйонів людей по всьому світу знаходяться на межі голодної смерті. У 2021 році Україна мала друге місце у світовому експорті зерна, поступившись лише США, і посіла друге місце серед експортерів меду. Тому підтримка економічних ланцюгів України важлива для забезпечення глобальної продовольчої безпеки. Україна повністю самостійно фінансує утримання ЗСУ, але в режимі мегадефіциту державних коштів та радикально послабленої економіки це робити дуже складно. Необхідна фінансова підтримка соціальної сфери, щоб вивільняти кошти на утримання армії. У 2023 році один день війни з Росією коштував Україні 100 мільйонів доларів, і більшість коштів була спрямована на ЗСУ, зазначав екс-міністр оборони Резніков. Порівняно з мирним часом, загальне фінансове забезпечення ЗСУ виросло вдвічі. Росія зруйнувала життя майже для третини населення України. За даними ООН, у 2024 році 14,6 мільйона українців потребуватимуть захисту та гуманітарної підтримки. Через масштабне спустошення та руйнування цивільної інфраструктури багато людей в Україні не можуть задовольнити свої базові потреби, включно з потребами в їжі, воді та ліках. Згідно зі звітом Світового банку та Європейської комісії, потреби у відновленні та реконструкції житла лише за перші півроку війни склали 69 мільярдів доларів. Тим часом Державний бюджет України у 2023 році отримав від партнерів 38,4 мільярдів доларів. Найбільше виділив Євросоюз — 17,9 мільярдів доларів. США того року надали 10,9 мільярдів доларів. Це суттєва допомога, але втрати України від вторгнення Росії значно більші. Більшість обсягів фінансування від європейських партнерів надходить у вигляді кредитів. Варто розуміти, що Україна збирається повертати гроші, надані європейськими партнерами. |
Чи правда, що більшість наданої військової Україні допомоги “з’їдає” корупція?
Опубліковано
18.03.2024
Ні, на щастя, корупція жодним чином не проявляється по відношенню до закордонної військової допомоги.
Цю позицію заявляють українські державні структури і підтримують американські. Зокрема, на пресбрифінгу у Вашингтоні 3 січня 2024 року координатор Ради національної безпеки США Джон Кірбі заявив, що в Білому домі не мають доказів зловживання Україною військової допомоги США.
Війна не зупинила корупцію в Україні. Ми досі бачимо новини про розслідування розкрадання в харчуванні військових та плаваючі цифри закупівель дронів у місцевих адміністраціях. Боротьба триває — і винні отримують покарання. І повідомлення про викриття корупційних схем, затримання підозрюваних — це доказ прагнення України (суспільства та уряду) подолати корупцію та рішучих дій у цьому напрямку.
При цьому жодних скандалів, пов’язаних із розкраданням переданої нам військової техніки, не було.
З початку війни Сполучені Штати створили кількарівневу систему контролю за американською допомогою Україні. Зокрема моніторингом займається Контрольний центр на базі Європейського командування Збройних сил США (EUCOM Control Center of Ukraine, ECCU). Також в Україні запроваджено трирівневу систему обліку за допомогою системи НАТО з керування військовою логістикою LOGFAS. Це означає, що Україна веде облік озброєнь та військового спорядження, так само, як і США.
Окрема інформаційна кампанія пояснила процедуру повідомлення про підозри порушень. Виконувачка обов’язків генерального інспектора Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) Ніколь Анджарелла зазначила, що кількість звернень про «можливе нецільове використання ресурсів» зросла на 555%. Це говорить про те, що інформаційна кампанія USAID щодо процедури інформування про можливі випадки корупції спрацювала і люди зрозуміли механізм звернення. Всі заяви були прийняті і перевірені, але в жодному випадку не було виявлено суттєвих порушень або слідів корупції.
18 січня 2023 року на сайті офісу генерального інспектора Агентства з міжнародного розвитку США (USAID) з’явився документ «Стратегічний план нагляду за допомогою Україні». У серпні 2023 року було створено додаткову команду моніторингу допомоги Україні. Жодних офіційних порушень ці структури також не виявили.
Питання цільового використання західної зброї та техніки в Україні також дослідила пані посол США в Україні Бріджит Брінк. І виснувала, що «жодна частина [військового] обладнання не була використана не за призначенням».
Чому Україна не може просто здатися і зупинити смерті українців?
Опубліковано 04.04.2024 Якщо Україна здасться — смертей буде набагато більше. Кінцевою метою Путіна та Росії є фізичне винищення усіх українців. Це довели звірства армії Росії у Бучі, Ірпені, Ізюмі. Росіяни продемонстрували свою справжню поведінку і ставлення до українців, коли відчули повну безкарність. Це доводить сам Путін, говорячи про «денацифікацію» України, що, за твердженнями історика Тімоті Снайдера, є геноцидною риторикою. Інші керівники Росії говорять про знищення українців прямо і радикально. Депутат Держдуми Російської Федерації від правлячої партії «Єдіная Росія» Олег Матвєйчев заявив: «Саме поняття Україна не має існувати в майбутньому, і поняття українець не повинно існувати в майбутньому». Експрезидент Росії Дмітрій Мєдвєдєв порівнював українців із тарганами та комахами, а також зі свинями. Така риторика зі вживанням евфемізмів має на меті дегуманізувати групу з метою виправдання та полегшення сприйняття вбивства її представників. Також Мєдвєдєв заявляв, що сам факт існування України тепер буде постійним приводом відновлення військових дій з боку Росії. Вбивства українців росіянами — це історичний злочин. Він триває понад 300 років. Ще з 1654 року Московське царство намагалося розширити свій вплив на Україну. Тоді відбулося кілька російсько-українських воєн і закінчилося все ліквідацією Гетьманщини (української козацької держави), русифікацією та знищенням української тогочасної державності. У 1930-х роках Сталіна дуже лякала ідея незалежної України, адже вона кидала виклик більшовицькій радянській владі. Тоді був організований штучний голод, відомий як Голодомор. За даними офіційного слідства, під час Голодомору 1932-1933 років було знищено 3,9 млн українців. Голодомор в Україні офіційно визнали геноцидом влади СРСР проти українського народу 32 держави і Європейський парламент. На відміну від Сталіна, який хотів знесилити українських селян і знищити українську інтелігенцію, сьогодні Путін намагається повністю знищити державність та носіїв української ідентичності. Зупинити боротьбу із Путіним та Росією для України означає піти по сценарію Грузії та Чечні. Тоді у 90-х роках відбулося заморожування військового конфлікту в Грузії та укладення перемир’я з РФ у Чечні. Проте після паузи почалася нова агресія в обох регіонах. У Чечні був встановлений режим Кадирова, а в Грузії — окупація нових територій, етнічні чистки та збільшення тиску на Тбілісі. |
Чи можна назвати війну Росії проти України геноцидом українського народу?
Опубліковано
18.03.2024
Зважаючи на факти, дії Росії щодо українського народу мають геноцидний характер і можуть вважатися геноцидом. Хоча офіційне підтвердження цього факту Міжнародним трибунолом ще потребує часу.
Геноцид — це масове знищення людей за расовою, національною або релігійною ознакою.
Масове знищення українців окупаційними військами є міжнародно підтвердженим фактом. Розстріл цивільних українців у Бучі (або Бучанська різанина) був визнаний ЄС, НАТО та ООН міжнародним злочином і засуджений головами десятків країн світу.
Заяви керівництва Росії також носять геноцидний характер. Заступник Путіна у Раді безпеки РФ Медведєв у своїх дописах в соцмережах неодноразово заявляв, що Росія буде завжди воювати з Україною, доки та існує як окрема країна. Чи варто відноситися до цього серйозно? Так. Це високопосадовець держави, який є другою людиною після Путіна у Раді безпеки та Військово-промислової комісії і до того ж має значний вплив на свою аудиторію через власні інформаційні канали. Тому, незважаючи на імідж персонажа, це заява офіційної особи.
Заявлена самим Путіним «денацифікація» також може розцінюватися як неприхована політика знищення.
Але офіційний статус геноциду вимагає часу. Його затверджує лише Міжнародний трибунал, розслідування якого можуть тривати десятки років. Останній офіційно зафіксований акт геноциду у світі — Різанина в Сребрениці, яка сталася у липні 1995 року. Але лише у 2007 році міжнародний трибунал визначив це як акт геноциду проти боснійських мусульман.
Цей текст створено на основі матеріалів Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Чи провалився український контрнаступ 2023 року?
Опубліковано
18.03.2024
Контрнаступ відбувся і досяг важливих для України результатів. Проте ці результати були менші за анонсовані, оскільки прогнози будувались на більш масштабній підтримці зброєю, ніж відбулася.
Зазначимо, що формулювання про провал контрнаступу містить сліди російської пропаганди. Коректно розглянути інше питання — який результат українського контрнаступу?
В результаті контрнаступу ЗСУ 2023 року було звільнено 260 кв. км — це еквівалент розміру німецького Франкфурта-на-Майні.
ЗСУ витіснили Чорноморський флот Росії з акваторії Чорного моря. Не маючи власного флоту, українським військовим вдалося знешкодити 24 бойові кораблі та один підводний човен росіян — це 33% Чорноморського флоту РФ. Це значне досягнення, що набуває ще більшого значення враховуючи майже відсутність в України власного флоту, порівняно з Росією. Така перемога допомогла встановити маршрути для експорту зерна, зміцнивши економіку України та глобальну продовольчу безпеку у світі. Цей факт відзначив Єнс Столтенберг на пресконференції в штаб-квартирі Альянсу 29 листопада 2023 року.
Контрнаступ не виправдав прогнози, але причина цього не у діях ЗСУ. На жаль, партнери не надали Україні достатньої кількості зброї для проведення операції зазначеного масштабу, зокрема не вистачало бойової авіації та далекобійних ракет. Через це ЗСУ не вдалося порушити тилову логістику армії РФ. Колишній командувач армії США в Європі, генерал у відставці Бен Годжес вважав, що виділеної США допомоги вистачило лише на «виживання» України, і відмічав, що США ніколи б не відправили американських солдатів у наступ з аналогічним забезпеченням.
ЗСУ також недоотримали снарядів. ЄС передали лише 480 тисяч снарядів із заявленого мільйона. В той же час Путін отримав від Північної Кореї більше мільйона артилерійських боєприпасів. Також напередодні контрнаступу Україна отримала менш як 15% від усього саперного обладнання, який запросила в ЄС, що не дозволило ЗСУ обійти значні мінні поля.
В результаті контрнаступ відбувся, досяг важливих результатів, проте не виправдав очікування світової спільноти. А головна причина цього — повільна та у недостатніх об’ємах передача зброї від партнерів.
Коли закінчиться війна?
Опубліковано
18.03.2024
Період завершення жодної війни неможливо передбачити. Але ми розуміємо, що ця війна може закінчитися лише перемогою України, оскільки будь-який інший розвиток подій означатиме продовження війни. Зараз ми можемо назвати щонайменше 2 передумови для прискорення української перемоги: панування України в небі пришвидшить контрнаступальні дії, більше санкцій для Росії послабить військовий комплекс агресора.
Війна закінчиться тоді, коли переможе Україна. Будь-який інший розвиток подій означає продовження війни. Путін та вище керівництво Росії неодноразово підтверджували свої імперські амбіції. Стратегію «постійної війни» доводить історія сучасної Росії: після розпаду СРСР Росія була залучена у 15 воєнних конфліктів, більшість з яких були розпочаті саме Путіним. Тому будь-які домовленості з Росією призведуть лише до її тимчасового перепочинку і накопичення ресурсів для майбутніх воєн у Європі.
Як це і сталося в Україні. Однією з головних причин повномасштабного вторгнення до України стало замороження військової агресії Росії, яка почалася у 2014 році з окупації Криму та частин Донецької і Луганської областей і фактично триває 10 років. Отже, лише рішуча перемога України над Росією стане запорукою закінчення війни та убезпечить світ від війни глобальної.
Панування України в небі пришвидшить контрнаступальні дії. Про важливість контролю неба говорив колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний в інтервʼю The Economist. Генерал пояснював, що контроль над небом потрібен для проведення широкомасштабних наземних операцій. Швидша передача літаків F-16 від країн-партнерів зможе це забезпечити. Наразі Росія має значну перевагу над Україною в авіації.
Більше санкцій для Росії послабить військовий комплекс агресора. Путін налаштований воювати з Україною довго. Про це він буквально говорив у вересні 2023 року на економічному форумі у Владивостоці. І єдине, що може його зупинити, — це відсутність фінансування, адже людські втрати для Росії не є проблемою. У перші півтора роки армія РФ втратила щонайменше 150 000 загиблими, але війна продовжується. Хоч такі цифри є критичними для будь-якої армії світу.
Чому необхідно перемогти Росію?
Опубліковано
29.03.2024
Це важливо як для України, так і для Європи, світу та людства загалом. Перемога над Росією зупинить вбивства українців, є запорукою глобальної безпеки та є уособленням перемоги ідеї демократії над авторитаризмом. Це також запобіжник від нових війн, які може розв’язати Росія та інші автократії.
Перемога над Росією важлива для безпеки Європи та спокою в регіоні. Уявімо, що Росія перемогла. У такому разі Путін, як і будь-який злочинець, відчує силу. Наступним кроком його експансії можуть стати країни Балтії, Польща, Румунія, Молдова та Чехія. Це реальний план РФ, який неодноразово повторюється у заявах російських пропагандистів та високопосадовців.
Ряд військових експертів говорять про гібридну війну, яку Росія вже веде проти ЄС та НАТО. Найбільший військово-аналітичний портал Польщі Defence 24 пише, що Путін і зараз має сили для прямої атаки на Польщу. Будь-які просування армії Росії у бік ЄС неминуче призведуть до суспільних коливань та дестабілізують країни Європи. Диктатура Путіна обов’язково використає цю слабкість.
У разі своєї перемоги Росія продовжить знищувати українців. Ті, хто зможуть врятуватися, стануть біженцями, величезна хвиля яких накриє в першу чергу європейські країни. Після бойових дій Росія завжди проводить терор проти цивільного населення окупованих нею територій та займається знищенням повстанців. Ставлення російської армії до людей на окупованих територіях яскраво демонструє Бучанська різнанина, катівня в селі Ягідне (Чернігівська область), а також розстріли людей в місті Ізюм (Харківська область). Лише у Харківській області (яка була окупована на 25% до вересня 2022) виявлено 25 катівень. Через які пройшли сотні людей. Росіяни влаштовують їх всюди, куди заходять.
Перемога над Росією важлива для перемоги ідеї демократії над авторитаризмом. Якщо Росія переможе у війні — це стане поштовхом для інших диктаторів. Китай почне активну фазу захоплення Тайваню.
Світ набагато небезпечніший, ніж може здаватися. Лише одна диктатура у вигляді РФ призвела до великої континентальної війни у Європі, яка ведеться на відстані 1000 кілометрів від кордону ЄС. Сьогодні існує близько 50 диктатур серед 193 країн. Якщо поглянути на карту Індексу демократії — диктатури займають панівну долю території, особливо в євразійському та африканському регіонах. Незважаючи на технологічну відсталість, ці регіони мають значні природні та людські ресурси. На що будуть здатні об’єднані диктатури, важко навіть уявити.
Перемога над Росією важлива для ядерної безпеки світу. Зі зростанням військової агресії Росії використання ядерної зброї стало більш імовірним з її боку. Путін ще з самого початку повномасштабного вторгнення заявляв, що російські стратегічні ядерні сили приведені в повну бойову готовність. Те ж саме він говорив 29 лютого 2024 року під час свого послання до Федеральних зборів. Окрім цього, погрози застосувати ядерну зброю не тільки по Україні, а й по країнах Заходу та по США, періодично лунають з боку експрезидента Росії Мєдвєдєва та інших російських державних діячів та пропагандистів.
Якщо Росія переможе у цій війні, країни можуть розпочати нову гонку ядерних озброєнь. Вони відчують, що військові альянси більше не можуть їх захистити — і їм потрібно буде більше ядерної зброї для самозахисту.
Тому перемога над Росією важлива для глобального спокою і недопущенню збільшення ядерної зброї у світі.
Чому українці впевнені у своїй перемозі?
Опубліковано
18.03.2024
Бо українці довели свою здатність перемагати, коли виграли так звану «першу війну»; бо українці відчувають підтримку Європи та всього демократичного світу, а також ще й тому, що добро завжди перемагає зло.
Першою війною вважається декларований Росією бліцкриг, згідно з яким вони мали захопити Україну за три дні. Цього не сталося і за два роки повномасштабного вторгнення. Також росіяни були відкинуті із значної частини захоплених ними у 2022 році територій.
Українці впевнені, що переможуть, бо відчувають підтримку Європи та всього демократичного світу. Ця підтримка підтверджується не лише інвестиціями та передачею критичної оборонної і наступальної зброї, але і стратегічними заявами. Голова Військового комітету Альянсу Роб Бауер заявив, що НАТО підтримуватиме Україну, скільки буде потрібно. У травні 2023 року Північні країни НАТО (Фінляндія, Данія, Ісландія, Норвегія та Швеція) заявили про фінансову, гуманітарну та військову підтримку України «скільки буде потрібно для перемоги».
Українці впевнені в своїй перемозі ще й тому, що добро завжди перемагає зло. Незважаючи на банальність, це надважливий троп і основа виживання людства. Історично наша цивілізація існує тому, що бореться. А ми боремося тому, що віримо у перемогу.
Українці борються за виживання, адже агресор не приховує бажання знищити українців. Тому в українців немає іншого виходу, крім боротися і перемагати.
Чи нападе Росія ще на когось?
Опубліковано
08.04.2024
Росія — це агресивна імперіалістична країна, яка нападала і нападатиме на інші, поки матиме фізичну та військову можливість. Війна в Україні є лише частково стримуючим фактором.
Лише у 21 столітті Росія вступила в п’ять військових конфліктів: у Грузії у 2008 році, на Північному Кавказі у 2009 році, на Донбасі у 2014 році, в Криму у 2014 році та в Сирії у 2015 році. На даний момент Росія продовжує вести активну війну в Україні і має контингент в Центральноафриканській Республіці (ЦАР).
Росія — імперіалістична країна, яка досі вимірює свою впливовість у світі площами територій. Як говорив Путін у зверненні до школярів у 2016 році: «Кордони Росії ніде не закінчуються». Росіяни неодноразово декларували плани по захопленню Польщі, Румунії, Молдови, Чехії та країн Балтії.
Війна в Україні є частково стримуючим фактором для Росії, але навіть це не є гарантією того, що Росія ні на кого більше не нападатиме доки воює з Україною. Сьогодні Росія вже проводить гібридну війну без ведення бойових дій проти НАТО та ЄС. Вона вдається до пропаганди та інформаційно- психологічних операцій для впливу на громадську думку в країнах Європи, а це – характерні ознаки гібридної війни.
Північноатлантичний альянс об’єктивно оцінює можливу війну з Росією. 22 січня 2024 року НАТО розпочало найбільші за останні десятиліття військові навчання Steadfast Defender 2024 в Європі. У них беруть участь близько 90 тисяч військовослужбовців усіх країн-членів НАТО і Швеції, яка на той час була кандидатом у члени, а 4 квітня 2024 року офіційно приєдналася до НАТО. А голова військового комітету Роб Бауер зазначив, що західне суспільство має усвідомити: «мир не є даністю». І саме тому сили НАТО готуються до захисту своїх територій від Росії.
Єдина гарантія безпеки для Європи — нищівна поразка Росії в Україні та виведення її економіки у термінальний стан. У разі поразки Росія на певний час припинить експансію.
У разі своєї перемоги Росія гарантовано продовжить експансію. Її злочинне керівництво сприйме це як слабкість та сигнал неспроможності відповісти на агресію, що заохотить Путіна до подальшої ескалації своїх вимог. Вона отримає час на відновлення своєї економіки та армії, а також отримає всі економічні ресурси України. Ймовірно, Росія займеться укріпленням своїх позицій в Арктиці та ще більш тісною співпрацею з Китаєм. Досвід Росії у війні із західною та американською технікою надзвичайно цінний для Китаю у його війні за Тайвань.
Лише перемога України військовим шляхом може гарантувати безпеку Європі.
Чи справді військова підтримка України розпалює і продовжує війну?
Опубліковано
29.03.2024
Ні. Військова підтримка України веде до завершення війни. І чим більше такої підтримки буде, тим швидше закінчиться війна. Це збереже багато життів як українців, так і росіян, унеможливить збільшення апетитів Москви, яка уже відверто погрожує іншим країнам, та стане важливим поворотним моментом, коли демократія зупинила авторитаризм, відбивши у авторитарних лідерів бажання розв’язувати нові війни.
Якщо перестати надавати Україні допомогу, Росія може перемогти. Але перемога Росії не означатиме закінчення війни. Росія — це імперіалістична країна, лідери якої мислять територіями. Отримавши Україну, Путін продовжить експансію на захід, спрочатку через Польщу і далі через країни Балтії. Окремі російські пропагандисти говорять і про захоплення центральних країн ЄС. Так Соловйов в одному з ефірів вимагав спалити Берлін, а в іншому говорив, про важливість «повторного параду російських військ по Берліну». А експрезидент Росії Дмітрій Мєдвєдєв називав Польщу «небезпечним ворогом» і погрожував їй втратою державності. І ці фрази лунали вже після початку російської агресії в Україні.
Війну насправді продовжує лише Росія. оскільки саме Росія напала на Україну, то вона може припинити війну та вивести війська. Але Росія цього не робить. У РФ є одна мета — захоплення України. На провоєнній конференції в Тулі 2 лютого 2024 року Путін навіть заявив, що причина війни — «настрій у суспільстві Росії». За словами диктатора, він «відчув, що суспільство хотіло повернути Крим та Донбас, і він це зробив». Інший варіант зупинення війни — військова поразка РФ, для чого необхідно більше військової підтримки для України.
Чи справді російська армія є такою, яку неможливо перемогти?
Опубліковано
03.04.2024
Російська армія не така грізна, як вибудуваний російською пропагандою образ.
Так, вона представляє серйозну загрозу, проте її можна перемогти. Це підтверджується історичними прикладами перемог над нею. Незважаючи на сильні сторони, у російської армії є значні слабкості.
Російську армію вже перемагали. Українці не дали РФ провести бліцкриг, що можна вважати перемогою у першій війні, і фактично звільнили половину територій, захоплених від 24 лютого 2022 року — 53% за зведенням ISW. Не маючи власного флоту, українські військові знищили 33% або 1/3 бойових кораблів Чорноморського флоту РФ. А ще раніше чеченці де-факто перемогли російську армію в Першій чеченській війні 1994-1996 років.
Найбільша сила армії РФ — значні ресурси. Проте цей фактор компенсується ретроградністю і мікроменеджментом.
Росія має близько 3 мільйонів осіб мобілізаційного ресурсу. Тому попри зневагу до життя військових та значні втрати, вона здатна продовжувати бойові дії. Але цього недостатньо, щоб бути непереможною армією.
Російське військове керівництво зберігає принципи ведення війни, які використовувала ще Червона Армія, а підготовка солдатів не враховує досвід сучасних війн. Це знижує ефективність армії.
Наприклад, за даними Guardian та The Times, Путін безпосередньо бере активну участь у плануванні військових операцій, не маючи військової освіти, і це спричиняє невдачі Росії на полі бою.
Сильною стороною російської армії є переведення економіки країни на «воєнні рейки» та мілітарізованість суспільства. Проте це компенсується високим рівнем корупції.
Сьогодні витрати Росії на військові та безпекові заходи становлять аж до 40% бюджету країни, а
громадяни Росії з ранніх років виховуються в культі війни та насильства: ця тема пристуня у букварях, навіть існує так звана «Юнармія», ініційована Міністерством оборони Росії, де дітей навчають військових навичок у літніх таборах.
Проте армія Росії має корумпований менеджмент, що спричиняє великі проблеми у забезпеченні армії. Ще у 2019 році росіяни звітували про поповнення армії на 434 нових танки, але новими вони були лише за документами, а більшість була знята зі зберігання і просто відремонтована. Також російських військових відправили воювати із простроченими сухпайками на 7 років і погано обслуженою воєнною технікою.
І найважливіше, що у російської армії нижчі бойовий дух і мотивація, аніж у ЗСУ. Незважаючи не те, що сучасні війни стали війнами дронів, це важливий фактор, адже бойові дії ведуть саме люди.
Чи страждають від санкцій звичайні росіяни?
Опубліковано
03.04.2024
Усі санкції проти Росії спрямовані на її військовий комплекс. Жодна санкція ЄС проти Росії не перешкоджає постачанню агропродовольчих товарів, медичного обладнання або ліків для населення. Сільськогосподарська техніка теж не підпадає під жодну заборону на експорт. Єдиний, хто шкодить росіянами, це уряд Росії. Санкції змушують Путіна шукати нові джерела фінансування війни, і для цього він використовує запаси Фонду національного добробуту.
Чому важливо не допускати участь росіян у спортивних подіях міжнародного рівня?
| Спортсмени Росії активно підтримують війну, а більшість з них є офіцерами російських збройних сил, тому їх толерування означає не тільки мовчазну згоду організаторів змагань на військову агресію Росії, а ще й принижує ідеї та принципи Олімпійських ігор. Спорт у Росії завжди був зброєю. Він є частиною імперської пропаганди, більшість спортсменів є членами військово-спортивних товариств, а також офіцерами російських збройних сил. Російський гімнаст Нагорний служить у Росгвардії, має звання молодшого лейтенанта і очолює мілітарізовану дитячу організацію «Юнармія», яка підпорядковується Міноборони РФ. У 2021 році на Олімпіаді в Токіо російські спортсмени здобули 45 нагород. Переможцями стали армійці: прапорщики, лейтенанти та капітани, які після Олімпіади отримали державні нагороди від Міноборони Росії. Російський спортивний клубу ЦСКА (Центральний спортивний клуб армії) є структурним підрозділом Міністерства оборони РФ. Спортсмени проходять службу у спортивних ротах клубу, підписуючи потім контракти з Міноборони Росії. Керівника цього спортивного клубу призначає особисто міністр оборони Росії Сергій Шойгу. Засновником спортивного товариства “Динамо”, є Міністерство внутрішніх справ Росії, а переважна більшість спортсменів товариства мають посади у мілітарних силах Росії. Член СТ Динамо, дзюдоїст Матвій Каніковський станом на листопад 2022 року мав звання рядового Росгвардії. Інший член цього спортивного товариства, російський дзюдоїст Рамазан Абдулаєв в лютому 2021 року був сержантом полку поліції ГУ МВС Росії по Московській області. Російські спортсмени підтримують агресію Росії проти України. На пропагандистському мітингу-концерті у Лужниках, який відбувся на початку війни, були присутні олімпійці. Лижник Большунов, художні гімнастки сестри Аверіни, плавець Рилов, гімнастка Листунова й інші призери змагань зʼявилися в куртках, на яких був позначений символ російського вторгнення в Україну – літера «Z». Росія зневажає міжнародні ідеї спортивних подій. Росія — єдина країна у світі, яка тричі порушила олімпійське перемир’я: у 2008, 2014 та у 2022 році. Тобто, за останні 16 років Росія три рази (!) починала війни проти сусідніх країн під прикриттям Олімпійських ігор. Участь представників держави-агресора в міжнародних змаганнях повністю суперечить, як мінімум, загальним нормам моралі. Росія вбиває українських спортсменів та спортсменів інших країн. Цього року на Олімпійських іграх у Парижі Україну представляли лише 140 спортсменів — це найменша кількість за всю історію літніх Олімпіад для України. Станом на 26 липня 2024 року — початок Олімпіади у Парижі — російська армія вбила 487 українських спортсменів. Також окупанти пошкодили та знищили 518 спортивних об’єктів в Україні, серед яких 15 баз олімпійської підготовки. Та попри це навіть до Олімпіади-2024 допустили 15 російських та 16 білоруських спортсменів, які нібито є «нейтральними». Та більшість з них усе одно так чи інакше підтримують загарбницьку війну проти України — детально про це йдеться у сюжеті «Телебачення Торонто». Участь усіх російських спортсменів у міжнародних змагання має бути зупинена і тривати до повного виведення російських військ з України, в тому числі тимчасово окупованих частин Донецької та Луганської областей та Криму, і притягнення Росії до відповідальності за воєнні злочини проти українського народу. Нейтральність світу до російських представників у спортивних змаганнях є мовчазною згодою на війну та є однією з причин її продовження, адже підтверджує ідею безкарності в Кремлі. |
Чому для українців не існує “хороших” росіян?
Опубліковано 04.04.2024 Для українців не існує «хороших» росіян, адже за чверть століття вони фактично нічого не зробили для повалення путінського режиму. І сьогодні вони досі не визнають свою провину у пануванні диктатури та у війні Росії проти України, а також першочергово виставляють самих себе жертвами війни. Терміном «хороші росіяни» прийнято називати росіян, які намагаються відокремити себе від решти жителів РФ на базі свого відношення до режиму Путіна. Це ті, хто нібито виступають проти війни, ненавидять Путіна, а деякі навіть готові допомагати українцям. Проте не все так однозначно. Відповідальність за війну в Україні несуть усі росіяни, незалежно від ступеня їхньої підтримки режиму Путіна, оскільки вони призвели до панування цього режиму як своїми діями так і бездіяльністю. Навіть найбільш ліберальні росіяни відмовляються визнати свою колективну відповідальність за війну. Поняття «путінська війна» ліберальні росіяни використовують дуже широко. З цього слідує, якщо Путін почав війну — він має її і завершити, а, відповідно, самі ліберальні росіяни не мають нічого робити, оскільки це «не їхня війна». Російський опозиціонер, письменник Віктор Шендерович висловив переконання, що провина колективною бути не може: “Етика і провина абсолютно персональні і там одиниця виміру – лише людина”. Але сама суть формулювання цієї тези полягає в тому, що в ній не визнається поняття колективної відповідальності — автор тези підміняє її на поняття провини, намагаючись зняти колективну відповідальність з росіян. Сьогодні ми не бачимо від ліберальних росіян жодних суттєвих дій, спрямованих на зупинку війни. Тому серед них немає «хороших» росіян, адже бездіяльність є латентною підтримкою. А ось що думає про війну ще один російський ліберал: «Гірше війни може бути лише програна війна. Було шаленою помилкою її почати, але тепер треба її виграти, інакше на нас чекає горе переможених. Путіна не підтримую, будь він проклятий». 77% населення РФ підтримують війну проти України, яка триває вже 10 років. Близько 64% росіян не вважають, що країна припустилася помилки, розпочавши війну проти України. Це дані всеросійського дослідження «Левада-центру» станом на початок 2024 року. Підтримка росіянами ідеї мирних переговорів падає і складає менше половини вибірки, порівняно з 2023 роком. Репрезентативні дослідження всередині самої Росії показують, що більшість населення хоче продовження війни. Навіть виступаючи проти війни, «хороші» росіяни в першу чергу виставляють жертвами самих себе. У медіа найчастіше потрапляють історії не простих росіян, а представників еліти, які вимушені були змінити своє життя. Відома російська акторка Чулпан Хаматова скаржилася на зруйноване життя і нерозуміння, де їй продовжувати будувати своє життя і кар’єру. Деякі росіяни не соромляться порівнювати себе з українськими біженцями та дуже дивуються, коли їм говорять про недоречність таких порівнянь. Абсолютно кожен герой популярної YouTube-програми «ВДудь» розповідає про складнощі в житті, до яких призвела війна. Але тут важливо зафіксувати цинізм росіян. Для них складнощі полягають у неможливості використовувати платіжні картки, у скороченні доходів та переході на безкоштовне дозвілля, як-от прогулянка у парку замість походу в ресторан. У той же час українці втрачають свої домівки і вимушені ховати близьких, яких убила армія Росії. Відомий російський опозиціонер Максим Кац війну засудив. Проте, і на його думку, у війні насамперед винен Кремль, а росіяни – переважно жертви непродуманого путінського рішення. Єдині росіяни, які дійсно ведуть боротьбу проти путінського режиму, — це солдати добровольчих військових формувань, сформованих із росіян — це Легіон «Свобода Росії» та Російський добровольчий корпус. |
Чому українці протестують проти культурних заходів за участю росіян?
Опубліковано 04.04.2024 У міжнародних культурних заходах представники країн завжди репрезентують культурні ідеї своєї країни. Оскільки культура Росії заснована на імперських, ксенофобських та шовіністичних засадах, то саме ці ідеї просуває кожен росіянин своєю участю у будь-якому культурному заході. Конкретний інтелектуальний або мистецький акт може не нести пропаганди війни. Але факт присутності на культурному заході представників країни, яка веде загарбницьку геноцидну війну проти іншого народу, є мовчазною підтримкою цієї війни та культурного терору, який росіяни вчиняли над українцями впродовж століть. Російська культура має імперське коріння, і її представники продовжують нести ці ідеї в світ. Століттями Російська імперія привласнювала та принижувала культури пригнічених нею народів — і український народ один із багатьох. Культура інших народів завжди вважалася «низовою» та протиставлялася «високій» російській культурі. Визначних діячів, таких як письменника Миколу Гоголя або художника Казимира Малевича, Російська імперія (як і сучасна Росія) завжди зараховувала до російських, не визнаючи їхнє етнічне походження та ідентичність. У сучасному світі ігнорування цих факторів, культурна апропріація є неприпустимим. Недопустимим є і ставлення росіян до сучасної культури, як-то цілеспрямоване вилучення та спалення армією РФ українських книжок на окупованих територіях, а також обстріл і спалення історико-краєзнавчого музею, у якому зберігалося майже 20 робіт всесвітньо відомої української мисткині Марії Примаченко. Крім цього колекції з музеїв Криму, Херсона, Маріуполя та інших українських регіонів систематично перевозяться до російських музеїв під приводом повернення «російської культурної спадщини на батьківщину». Це підсилює міф про «велику російську культуру» і дискредитує культуру України як «бідну» або «маленьку», хоча насправді — культура України просто пограбована росіянами. Росіяни вчиняють фізичну шкоду українським культурним діячам. Певна частина українських культурних представників зараз воює і гине на фронті, інша частина — гине в цивільному житті. Так, письменник Гліб Бабич не зможе більше представити Україну на міжнародних культурних заходах, адже був убитий росіянами на фронті. Але саме про геноцидальний характер цієї війни свідчить смерть письменниці Вікторії Амеліної, яка загинула внаслідок ракетного обстрілу центра міста Краматорськ, та смерть поета Володимира Вакуленка, якого під час окупації Харківської області викрали та вбили російські військові. Тому вільний доступ російських інтелектуалів, загрози життю яких немає, до міжнародних культурних заходів — несправедливо та нерепрезентативно. Найбільше українці протестують проти тих, хто підтримує війну. У лютому 2022 року сотні російських письменників підписали спільний лист на підтримку війни. Він вийшов у «Літературній газеті», офіційному виданні Спілки письменників ще з часів Радянського Союзу. Це впливова газета, яка пропагує імперські цінності через культуру, а на логотипі газети зображений Пушкін, який теж відомий імперською та ксенофобською творчістю. Підтримка війни може бути і завуальованою. Це характерно для опозиційної частини російського суспільства, яка досі демонструє зверхнє колоніальне ставлення до України та українців. Участь росіян у міжнародних культурних подіях повинна бути припинена до повного виведення російських військ з України — і відновлена лише після притягнення Росії до відповідальності за воєнні злочини проти українського народу, а також перегляду та переосмислення її ідей на предмет імперіалізму. |
Чому Україні потрібні саме літаки F-16?
Опубліковано
26.08.2024
Чому Україні потрібні саме ці літаки? Україна має на озброєнні чотири типи літаків: Су-27 і МіГ-29, Су-25 та Су-24. Однак саме винищувачі F-16 можуть задовольнити потреби країни, бо об’єднують функції чотирьох типів літаків.
Як вони допоможуть Україні на шляху до перемоги і деокупації земель? Головна перевага F-16 – багатофункціональність. Винищувачі здатні задавати ударів по наземних цілях різними типами зброї. А також можуть стати частиною ППО, щоб захистити небо над Україною. Серед переваг – виконання завдання щодо придушення ППО противника. Наразі Україна не може ефективно збивати крилаті ракети та дрони, а F-16 здатні на це. Ці літаки станом на зараз залишаються чи нп найпопулярнішими винищувачами у світі. Вони мають в довжину близько 15 метрів, у висоту – 5 метрів, розмах крил – майже 9,5 метрів. Максимальна швидкість – 2 178 км/год, дальність польоту – 4 220 км, бойовий радіус дії – 1800 км. Маса літака з двома ракетами на борту майже 13 тонн. Також вони мають авіаційну гармату. Винищувачі швидко отримують оперативну інформацію, вказівки від зовнішньої розвідки. Коли F-16 з’являться в Україні – питання часу, та ці винищувачі – наш шлях до перемоги!
Джерело – Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки Міністерства культури та інформаційної політики України
Чому українці протестують проти культурних заходів за участю росіян? Чому в Україні відміняють російську культуру і в чому її небезпека? Що поганого українцям зробив умовний Пушкін чи Толстой?
Опубліковано
04.04.2024
Будь-яка культура будь-якої країни є відображенням цінностей цієї країни. Неможливо відокремити російську культуру, що уособлює імперські цінності, від російських воєнних злочинів.
Росія використовує культуру як інструмент домінування, супроводжуючи це придушенням інших культур на окупованих Росією територіях та присутністю своїх культурних діячів у символічному просторі України. Вони це використовують зокрема для виправдання агресії через «повернення земель», які «культурно належать Росії».
Твори всесвітньо відомих російських письменників просувають ідеї імперськості, ксенофобії, шовінізму та нібито вищості російської нації та культури над іншими. Русофіли вважали Пушкіна своєю титульною постаттю через його неприязнь і ненависть до поляків. У період польського повстання проти Російської імперії 1830-1831 років Пушкін на замовлення влади написав два вірші «Наклепникам Росії» та «Бородінська Річниця», де люто критикував європейців за підтримку поляків.
Лєв Толстой був одним із найбільших прибічників ідей святості російського народу та гнилизни Заходу: зокрема, ці ідеї знайшли втілення в його відомому творі «Анна Кареніна», де позитивні герої роману — патріархально російські, а грішні знаходяться під впливом західних віяній.
Достоєвський відомий своїми антисемітськими поглядами та висловленнями, що відобразилися у його творах і публічних виступах. Він не визнавав за слов’янськими народами, крім російського, повноцінного права на власну культуру. Ці роздуми присутні не лише в особистих записках, але і у його широкотиражованому романі «Злочин і кара».
Його наративи продовжує сучасний письменник Набоков. Як відомо, він був запеклим критиком творчості Достоєвського: йому, начебто, належить риторичне питання, як можна бути таким видатним письменником і так погано писати? Однак, Набоков продовжує моральну оптику саме Достоєвського. У романі «Злочин і кара» всі симпатії автора, а відтак і читача, — на боці убивці, а доля жертви байдужа.
Мабуть, сучасну уяву найбільше вражає роман Набокова “Лоліта”: якщо відкинути літературну тонкість, то суть справи тут така: дорослий чоловік захоплюється дівчинкою-дитиною, відчуваючи до неї як естетичний, так і сексуальний потяг. Набоков описує ці події з великим співчуттям до свого головного героя. Ми бачимо естетично чутливого, тонкого інтелектуала, охопленого шляхетним чуттєвим екстазом. Натомість сама Лоліта, як і її мати, описані радше як грубуваті, меркантильні особи. Висвітлення контрасту між глибиною і естетичною складністю почуттів Гумберта Гумберта та вульгарністю його жертв теж схиляє читача до симпатії герою, якого відтак складно сприйняти саме як злочинця.
Сучасні російські митці теж підтримують війну. У лютому 2022 року сотні самоназваних письменників підписали колективний лист на підтримку війни. Це звернення було опубліковано у «Літературній газеті», офіційній газеті Спілки письменників у радянські часи. В якості логотипа газета використовує профіль Пушкіна, позиція якого була імперською.
Саме культура та література виховала злочинців, які сьогодні вбивають українців. Якщо точніше, тих, хто віддає накази це робити. Офіцерський склад Армії РФ виріс на літературі, яка прославляла імперськість. Достоєвський писав: «Де ступила нога російського солдата, там уже Росія». Закладений у дитячі голови наратив має наслідки сьогодні. » Це доводить, що комунікація і мислення росіян відбувається у полі їхньої «великої» культури.
Головна небезпека російської культури в тому, що вона часто обслуговувала владу і була рупором її наративів. Так само, як і сьогодні, коли на сучасних пропагандистських митингах-концертах виступають відомі співаки та артисти. Існування імперської культури в Україні неприпустиме і має бути витіснене повністю.
Чому це не війна Путіна проти України, а всієї Росії?
Опубліковано
28.05.2024
Це не війна лише Путіна (чи його режиму) проти України, адже не можна відокремити лідера держави від її народу. Відповідальність за війну несуть усі росіяни, оскільки вони призвели до панування цього режиму як своїми діями, так і бездіяльністю. Окрім того, звірства в Бучі, підрив Каховської ГЕС, знищення Маріуполя та інші жахіття цієї війни робив не безпосередньо Путін – це справи рук інших громадян Росії.
Статистика підтверджує, що росіяни — це такий собі «колективний Путін» і всі вони відповідальні за війну. 77% населення РФ підтримують війну проти України, яка триває вже 10 років. Близько 64% росіян не вважають, що країна припустилася помилки, розпочавши війну проти України. Тобто більшість населення Росії хоче продовження війни і саме тому вони за неї відповідальні.
Чи правда, що депутати, чиновники та їх діти не воюють, а воює лише простий народ?
Опубліковано
31.05.2024
По-перше, це є неправда, що депутати, політики та чиновники не воюють. У чинній Верховній Раді є люди, які воювали в Силах оборони України в різний час, наприклад, Роман Костенко, Роман Лозинський, Святослав Юраш, Сергій Рудик, Яна Зінкевич, Людмила Буймістер, Єгор Чернєв тощо. У деяких депутатів воюють родичі, наприклад, цивільний чоловік нардепки Інни Совсун третій рік на фронті. Також до Сил оборони долучились чимало депутатів місцевих рад. Також на фронті багато депутатів попередніх скликань Верховної Ради та багато колишніх урядовців.
По-друге, звісно, далеко не всі депутати та чиновники пішли на фронт, але і не мали — державні інституції повинні працювати, а під час війни — особливо. Адже проблеми тилу, соціального забезпечення, охорони здоров’я, освіти, економіки, ЖКГ нікуди не ділися і цим треба комусь займатися.
По-третє, мобілізація в Україні відбувається згідно з чинним законодавством. Щоб удосконалити цей процес, Верховна Рада прийняла закон про мобілізацію. Для людей певних професій існує процедура бронювання від мобілізації, яка також регулюється нормативною базою. Звісно, не все відбувається ідеально і бувають випадки з не зовсім справедливими підходами. Але ключове тут, що це просто випадки, а не загальна тенденція. Тому в цьому питанні не варто узагальнювати.
А наратив «депутати підуть на війну, тоді і я» нічим не відрізняється від «всі політики брешуть», «у нас тотальна корупція», «не треба платити податки, бо все розкрадуть» та інших. Ці узагальнення не несуть у собі конструктиву і лише працюють на ворога та на підрив нашої державності. Маніпуляція про мобілізацію депутатів має на меті зрив мобілізації в Україні як такої — це одна з ключових цілей Росії. Ворогу потрібно підірвати Україну зсередини, деконструювати державні механізми і процеси, змусити українців зневіритися і не чинити подальший опір.
Чому ідея «віддати території» не може припинити війну, а лише затягне її?
Опубліковано
30.07.2024
Так звані територіальні поступки, тобто ідея віддати Росії окуповані території не зупинить війну і, навпаки, лише затягне її та матиме багато безпекових ризиків і для України, і для всього світу. По-перше, це не зупинить Путіна, бо його ціль — захопити всю Україну. По-друге, це лише продемонструє Путіну, що його методи працюють. По-третє, це стане зеленим світлом для агресорів по всьому світу, що можна захоплювати території сусідів силою та розпочинати війни. І, головне: така ідея — злочин проти людей, які залишились в окупації та очікують звільнення.
Якщо Україна віддасть Росії окуповані нею території, це не зупинить Путіна, бо його ціль — захопити всю Україну. Він постійно називає то Одесу, то Київ чи різні частини України історичними землями Росії (Чому Україна не є історичною територією Росії?), а інші російські урядовці заявляють, що Україна має припинити своє існування. Тобто насправді Росія воює не за кілька захоплених областей чи окремо взятих територій, а має на меті знищити Україну. Тимчасовий мир на умовах Росії — це лише можливість для Путіна переозброїтись, зібрати нову армію і знову напасти.
Також якщо Україна погодиться на територіальні поступки, це лише утвердить думку Путіна та росіян, що його методи працюють і допомагають йому досягати мети. Тобто це дає сигнал, що можна продовжувати такі самі дії.
Це також стане сигналом всім країнам, що міжнародне право не працює і систему світової безпеки зруйновано, тобто кожен має покладатись лише на себе, а не на міжнародні конвенції. На початку 1990-х рр. Україна добровільно відмовилася від третього у світі ядерного арсеналу й отримала повномасштабне вторгнення ядерної держави. Тому чимало держав, а не лише Іран чи КНДР, намагатимуться за будь-яку ціну отримати власну ядерну зброю. Це може призвести до непрогнозованих результатів.
І, крім того, подібна згода стане зеленим світлом для автократів та агресорів, таких, як Путін, по всьому світу. Якщо Росія досягне мети й таким чином отримає українські території, наприклад, Китай, Іран чи КНДР також вирішать, що розпочинати загарбницькі війни проти своїх сусідів.
І, головне, така ідея є злочином проти всіх українців, що опинилися в окупації та очікують на своє звільнення. Якщо Росія отримає права на окуповані українські території, це фактично стане легалізацією репресій проти українців, що опинились в окупації.
Чому Україна має право завдавати ударів по території Росії?
Опубліковано 30.07.2024 Україна завдає ударів по російській території, аби зменшити її вогневу міць та наступальний потенціал. Якщо Росія не хоче, щоб її території піддавалися атакам, вона має припинити війну проти України та вивести свої війська з окупованих територій. Саме Росія є агресором у війні — вона ввела війська та окупувала території України, це вона вбиває українців і хоче стерти Україну з лиця землі. Росія сама розпочала війну проти України, знехтувавши міжнародним правом та законами людяності. Російські війська увійшли на територію України, знищили і продовжують знищувати цілі регіони, щоденно атакують критичну й цивільну інфраструктуру України та вбивають українців. Тобто Росія веде агресивну війну проти України, відтак Україна змушена захищатися. Для того, щоб зменшити наступальний потенціал Росії, Україна має право бити по її скупченнях військової техніки та живої сили, складах боєприпасів та ракет, військових аеродромах та нафтобазах як на тимчасово окупованих територіях, так і на території самої Росії. З цим погоджуються і генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, і ціла низка країн включно зі США. Україна ніколи не атакувала Росію до 24 лютого 2024 року і не становила жодної загрози для росіян. Тож якщо Росія не хоче ударів по своїй території, вона має припинити війну проти України, забрати свої війська з окупованих територій та відшкодувати збитки. |
Чому українцям важливо розповсюджувати інформацію про цілеспрямовані вбивства українців Росією?
Опубліковано
09.08.2024
8 липня 2024 року серед білого дня по українській дитячій лікарні Охматдит вдарила російська ракета. Численні воєнні злочини, які щодня вчиняє Росія та її військові, є прямим доказом того, що Росія хоче знищити Україну як державу, українців як націю, тобто її війна має відверто геноцидний характер. Якщо іноземці не чують постійно щодо воєнних злочинів Росії, то у них з часом складається хибне враження, що примирення можливе. І саме українці, що розкидані зараз по різних країнах, мають можливість та повинні постійно та наполегливо пояснювати, що Росія не зупиниться ні перед чим, а будь-які її мирні ініціативи є лише спробою виграти час, посилитись і вдарити з новою силою. Вкрай важливо активно доносити світу правду, щоб він разом з нами зупинив Росію.
Росія руками своїх військових щодня вчиняє жорстокі воєнні злочини проти українського народу. Фактично стерла з лиця землі мирне місто Маріуполь, вбивши там десятки тисяч людей, зруйнувала Каховську ГЕС, спровокувавши екологічну катастрофу світового масштабу, вдарила по вокзалу у Краматорську, коли люди там очікували евакуації, неодноразово била по торгових центрах серед дня, коли там були люди, неодноразово била по житлових будинках. Така нелюдська жорстокість Росії демонструє, що війна в Україні — це не просто рядовий конфлікт між сусідніми країнами за якісь конкретні території. Насправді Росія свідомо вчиняє геноцид проти українців, маючи за ціль повне знищення України як держави й української нації (Чи можна назвати війну Росії проти України геноцидом українського народу?).
Якщо іноземці не бачитимуть наслідків жорстокості, з якою Росія щодня атакує українців, то у них може скластися помилкове враження, що примирення можливе і буцімто треба “просто припинити стріляти” і “сісти за стіл переговорів”. Але це — самообман (Чому Україна не йде на мирні перемовини?).
Насправді ж Росія не зупиниться ні перед чим. А всі її “мирні” ініціативи є лише намаганням змусити українців до миру на своїх умовах, під час якого Україна погодиться на окупацію своїх умовах з визнанням за Росією права на окуповані українські території. Це така свідома політика жорстокості і залякування: почувайтеся жахливо і приймайте наші умови, бо буде ще гірше.
Але правда в тому, що саме цього і хоче агресор. Якщо Україна та світ погодяться з його умовами, то це лише стимулюватиме його продовжувати агресивні дії. А також стимулюватиме інших потенційних агресорів так само нападати на своїх сусідів і силою та жорстокістю змушувати приймати свої умови.
Саме тому світ має знати правду, аби розуміти, з ким насправді ми маємо справу. І саме тому українці мають розповідати про російські воєнні злочини. Адже якщо Росію не зупинити зараз, пізніше під ударом опиняться все нові й нові території та країни.
Чому Україна має право переносити війну не територію Росії?
Опубліковано
29.08.2024
Україна має право на самозахист, зокрема і на перенесення бойових дій на територію Росії. Адже саме Росія є агресором у цій війні і вже 11-й рік як порушила суверенітет України та третій рік безжально тероризує всіх українців і продовжує окуповувати та руйнувати українські міста і села.
Нам достеменно невідомо, які цілі операції ЗСУ в Курській області. Але в контексті того, що Путін постійно погрожував Україні новими наступами, називаючи це «створенням санітарної зони», а його армія безупинно обстрілює прикордонні регіони України, ми маємо повне право переносити війну на територію ворога.
Право України на таку форму самозахисту підтвердили ключові західні партнери.
Росія розпочала війну проти України, знехтувавши міжнародним правом та окупувавши українські території ще у 2014-му році. А в 2022 році російські війська, уже не ховаючись за бойовиками квазіреспублік, відкрито увійшли на територію України, знищили і продовжують знищувати цілі регіони, щоденно атакують критичну й цивільну інфраструктуру України та вбивають українців. Тобто Росія веде агресивну війну проти України, відтак Україна змушена захищатися. Саме з цією метою Україна завдає ударів по скупченнях військової техніки, сил та засобів російської армії і на окупованих територіях України, і на території самої Росії. Інакше Україна просто не зможе зменшити наступальний потенціал ворога.
Ці дії України — це оборона, передбачена статтею 51 Статуту ООН. Вона надає необмежене право на самооборону державі, на яку скоєно збройний напад. Тобто не має обмежень, де саме здійснювати це право: на власній території чи на території агресора.
Росія постійно обстрілює прикордонні регіони України, люди там живуть під безперервним терором. А російський диктатор Володимир Путін, анонсуючи весняний наступ на Харківщину, говорив про намір росіян «створити санітарну зону» на території України, тобто «зону безпеки, яку буде складно подолати засобам ураження». Інакше кажучи, росіяни мали намір розширити таку собі сіру зону без українських військ на території України, щоб їм легше було створювати собі наступні плацдарми для наступів.
Нам достеменно невідомо, які цілі операції ЗСУ в Курській області. Але допоки Росія не деокупує українські території та не відновить мир, ЗСУ мають повне право і надалі завдавати ударів по території ворога, й проводити операції на його території. Саме це наразі відбувається у Курські області РФ.
З таким підходом погодилися усі ключові західні партнери, зокрема, Чехія, Польща, Фінляндія, Німеччина, Євросоюз як організація та США. Всі ці країни вважають, що дії України мають оборонний характер, єдиним агресором є Росія і якщо вона хоче миру і для свого народу, то повинна вивести свої війська з території України.
Чому партнери повинні дозволити Україні бити західною зброєю вглиб території Росії?
Опубліковано
11.09.2024
Єдиним агресором у російсько-українській війні є Росія. Україна ж відчайдушно захищається. Аби цей захист був максимально ефективним, Україні вкрай необхідно завдавати ударів по військових цілях на російській території. Згідно з міжнародним правом Україна не повинна мати жодних територіальних обмежень на самозахист. При цьому, попри санкції, Росія продовжує виготовляти ракети для терору України із західних деталей. Право завдавати ударів західною зброєю по цілях на території Росії вирівняє баланс сил на полі бою та наблизить до ситуації, коли Росія буде змушена йти на реальні переговори щодо миру.
Саме Росія є агресором у війні — вона розпочала війну проти України, знехтувавши міжнародним правом та законами людяності, ввела війська та окупувала території України, щоденно вбиває українців і хоче стерти Україну з лиця землі.
Для того, щоб зменшити наступальний потенціал Росії, Україні необхідно мати право бити по її скупченнях військової техніки та живої сили, складах боєприпасів та ракет, військових аеродромах та нафтобазах як на тимчасово окупованих територіях, так і на території самої Росії. Умовно, російська ракета не завдасть Україні шкоди, якщо вона сама або ж пускова установка чи літак, з якої її випускають, будуть знищені ще на російській території. Такі дії України — це оборона, передбачена статтею 51 Статуту ООН. Вона надає необмежене право на самооборону державі, на яку скоєно збройний напад. Тобто не має обмежень, де саме здійснювати це право: на власній території чи на території агресора.
Важливо відзначити, що поки партнери не дають Україні права бити по території Росії, аби ще там знищувати російську зброю, тим часом російські ракети і далі роблять із західних деталей. Наприклад, ракети «Іскандер», якими Росія 3 вересня вдарила по навчальному закладі в Полтаві, містять у собі 27 американських деталей, чотири швейцарські, дві деталі з Тайваню і ще одну з Японії. Подібна ситуація з ракетами Х-101, однією з яких, наприклад, Росія вдарила по «Охматдиту» 8 липня. При чому всі ці ракети свіжі і їхнє виробництво Росія нарощує попри західні санкції. Наприклад, якщо у 2021 році Росія випустила 56 ракет типу Х-101, то уже у 2023-му — 420. Тобто ці складові потрапляють до Росії в обхід санкцій через треті країни.
Саме тому заборона Україні бити по цілях у Росії є несправедливою та фактично зв’язує руки жертві перед сильнішим агресором. Очільник МЗС Литви Ґабріелюс Ландсберґіс про це справедливо зауважив: «Російські літаки краще захищені західними гарантіями, ніж українські».
Тому Україна очікує, що партнери нададуть західну далекобійну зброю та знімуть всі обмеження на її використання на території Росії. Кожен знищений російський літак, пускова установка, кожен потоплений російський корабель — це врятовані життя. І це наближає завершення війни через позбавлення Росії фізичної можливості завдавати Україні шкоди.
Чому українські військові повинні отримати більше можливостей для далекобійних ударів по Росії?
Опубліковано
15.10.2024
Українській армії треба дати більше можливостей завдавати ударів по території Росії, бо це — порятунок людських життів. І зрештою це значно прискорить перемогу України та зробить її дешевшою як для самої України, так і для її партнерів.
Станом на початок жовтня 2024 року Україна досі не отримала права застосовувати західні тактичні ракети малої дальності (до 1000 км) по російських тилах, але намагається завдавати таких ударів власною зброєю. І вже можна зробити певні висновки щодо результатів таких дій. Наприклад, внаслідок атаки українськими дронами був підірваний склад боєприпасів у місті Торопєц Тверської області РФ. Аналітики Defense Expreess називають саме цю атаку історичною. Знищено 107-ий арсенал ГРАУ Міноборони РФ, на об’єктах якого зберігали до 30 тисяч тонн боєприпасів різних типів, зенітних ракет, зокрема С-300 та С-400, «Іскандерів» та північнокорейських KN-23. Припускають, що це найбільший склад БК у «європейській» частині Росії. Ми не знаємо чисельно, скільки саме ракет там було знищено, але можемо припустити, що дуже багато, адже детонація була такої сили, що навіть призвела до підземних поштовхів.
Щоб уявити собі, яке колосальне значення для порятунку людських життів мав лише цей один влучний удар України по Росії, можемо взяти за приклад кілька терористичних атак, які Росія вчинила в Україні за допомогою таких самих ракет, які були знищені в Торопці. 3 вересня 2024 року Росія вдарила двома ракетами «Іскандер» по інституту зв’язку у Полтаві, вбивши 55 та поранивши 328 людей. 5 жовтня 2023 року такою ж ракетою росіяни вбили 59 людей у селі Гроза під час похоронної процесії. Тобто буквально одна-дві такі ракети спричиняють небачену трагедію, а в Торопці їх, імовірно, було знищено тисячі.
Зенітні ракети С-300 та С-400 лише задумувалися як ракети для ППО, тобто для захисту повітряного простору. Росія ж перетворила їх на зброю терору та давно використовує для обстрілів українських міст. Найбільше від них потерпає Харків та Харківщина, а також Сумщина, Чернігівська, Запорізька, Донецька, Миколаївська області. Цих ракет безліч і відбуваються вони мало не щодня, вбиваючи українців та знищуючи українську цивільну і критичну інфраструктуру.
Північнокорейські ракети рідше досягають своїх цілей, та все ж бувають і трагічні випадки. Наприклад, 11 серпня такими ракетами росіяни вбили на Київщині 4-річного хлопчика та його батька. Але навіть якщо брати до уваги, що ці ракети не дуже досконалі й українська ППО їх здебільшого збиває, це все одно несе загрозу для українців. А ще збивати їх дорогими ракетами для західних систем ППО, які партнери надали Україні, дорого і нелогічно.
Окрім того, в Торопці були знищені десятки тисяч артилерійських боєприпасів. А це і врятовані життя українських військових, і зекономлені гроші на техніці ЗСУ, яку росіяни могли знищити ними.
Відтак партнерам варто зрозуміти: далекобійні удари вглиб території Росії — врятовані життя та зекономлені гроші. Що менше російських боєприпасів доїдуть до фронту і що менше ракет Росія зможе випустити по Україні, то менше людей буде вбито та покалічено, то менше інфраструктури і техніки, зокрема і переданої партнерами, буде знищено. І це дозволить швидше закінчити війну. Україна прагне позбавити Росію можливості продовжувати агресивну війну та руйнувати міжнародну безпеку.
дізнатись більше1 відповідь