Важливість посилення санкцій проти Росії

Чому українці відмовляються брати участь у заходах, де виступають росіяни?

Опубліковано

28.05.2024

Спільні заходи з українцями та росіянами фактично ставлять знак рівності між жертвою та агресором, створюють ілюзію примирення та підживлюють вигідний Росії наратив про «братні» народи, хоча росіяни продовжують вести геноцидну війну. Тому більшість українців від цього принципово відмовляються, і тут справа не в емоціях чи образах, а в тому, що такі майданчики треба використовувати для закликів до справедливого миру, а не до вигідного Росії ілюзорного примирення.

Війна глибоко травмувала українців, і ці жахи продовжуються, а тим часом різноманітні організації постійно намагаються закликати нас до діалогу з росіянами, називаючи останніх «хорошими», бо вони «виїхали з Росії» та «проти війни». Водночас Росія продовжує вести геноцидну війну проти України, а на тлі цього спільні майданчики для дискусії з українцями та росіянами не наближають ні миру, ні справедливості. 

Росія — агресор, Україна — жертва. Тобто ми апріорі в різних позиціях, і поки триває ця війна, це не зміниться. А будь-які публічні заходи з українцями та росіянами лише створюють імітацію балансу та примирення. Нав’язування цього балансу українцям є неприпустимим, адже воно розмиває межі між агресором і жертвою. Як приклад, ґвалтівник у суді ніколи не є в рівній позиції з жертвою, він — на лаві підсудних, вона — свідчить обвинуваченню. І лише таке розставлення ролей логічне і справедливе.

Крім того, такий діалог підживлює російський імперський наратив про «братні народи». Прикриваючись саме ним, російський імперіалізм завжди зазіхав на Україну, наші історію, культуру та свободу. Росія намагається переконувати, що потрібне примирення, бо буцімто «нас просто посварили». Але це не так, адже упродовж нашої історії між українцями та росіянами відбувалося дуже багато воєн, і завжди через те, що росіяни хотіли нас завоювати, а ми хотіли свободи. Нинішня війна — не виняток.

Тож українці справедливо вимагають використовувати публічні майданчики не для безглуздих та шкідливих спроб примирити їх із росіянами, а для того, щоб закликати до справедливості для України. Примирення можливе лише після того, як агресор — Росія — зазнає військової поразки, а Україна отримає справедливість.

Чому українці не хочуть брати з росіянами участь у спільних проєктах заради миру? (Ви проти миру?)

Опубліковано

08.05.2024

Такі проєкти легалізують агресора, формують сприйняття рівності агресора та його жертви та, як наслідок, толерують ідею знищення України та українців. Росія використовує подібні заходи для виправдання своїх агресивних дій та просування неправдивих наративів російської пропаганди про «сварку сусідів», “братні народи” та “один народ”.

Українцям неможливо мати спільні проєкти з росіянами, поки триває війна. Заклик до єдності українців та росіян в умовах знищення останніми українців є не просто недоречним, а неприйнятним та токсичним. Фактично це заклик до початку діалогу з убивцею під час безпосереднього процесу вбивання жертви. 

Будь-які спільні проєкти підтвердять наративи Росії про «сварку сусідів», “братні народи” та “один народ”. Росія, знецінюючи повномасштабне вторгнення, намагається представити його для міжнародної спільноти як «сімейну сварку» чи «внутрішній регіональний конфлікт». Це спроба насильно прив’язати українську історію до російської та заперечити право українців на власний історичний вибір. Однак десятки мільйонів українців (91%) відмовляються від ідеї, що вони «один народ» з росіянами, чітко ідентифікуючи себе саме як українців. 

Україна бере участь у тих заходах, що справді можуть впливати на зміни в російському суспільстві. Представники України є учасниками самітів поневолених народів Росії. Україна часто сама ініціює зустрічі представників народів Росії та інших країн, які зазнають утисків через політику Кремля. 

Натомість українці не беруть участі у форумах російської опозиції, оскільки вони не показали значної ефективності: ні опозиція, ні організовані нею події. Бо росіяни, які в них беруть участь, не мають жодного впливу на порядок денний в Росії, навіть теоретично. Вони не ведуть військову боротьбу і навіть не організовують жодних масових мітингів у Росії. Останній «Форум вільної Росії» у 2024 році зібрав лише 50 тисяч євро на аукціоні, які були передані на потреби російських добровольців. Хоча до складу «Форуму» входять заможні росіяни, у тому числі мільйонер Ходорковський.

Що буде з економікою світу, якщо Росія виграє війну?

Опубліковано

01.04.2024

Ціна перемоги Росії для міжнародної спільноти буде значно вищою, ніж обсяги допомоги Україні сьогодні. І криза торкнеться не лише оборонного комплексу.

Військово-промисловий комплекс стане пріоритетним. У разі перемоги Росії держави розпочнуть гонку озброєнь, збільшуючи витрати на оборону, а для громадян це означатиме вищі податки. Росія багаторазово заявляла про наміри захопити країни Балтії, Польщу, Румунію та навіть Чехію. Зокрема експрезидент Росії Дмітрій Медведєв, неодноразово ставив під сумнів суверенітет Литви, Латвії, Естонії, Польщі, Фінляндії, Молдови. Відповідно громадяни цих країн найбільше відчують перехід економік на військові рейки. Окрім мілітаризації, країнам доведеться провести і мобілізацію громадян, забезпечення яких також ляже на плечі платників податків.

Перемога Росії активує сплячі диктатури. Росія — це одна з найбільших диктатур у світі станом на сьогодні, але існують і менші. У 2022 рік у світі нараховувалося 59 диктаторських режимів, які потенційно можуть створити альянс. Це гарантовано призведе до поширення міжнародної нестабільності і відсутністю глобальної безпеки на десятиліття. Перемога ж України над однією з найбільших і найкраще озброєних світових армій означатиме перемогу демократії над авторитаризмом. Це також надішле потужний сигнал стримування іншим диктатурам. Зокрема, перемога України може зупинити Китай від вторгнення до Тайваню та протистояння із США, що неминуче втягне у війну і Європу.

Перемога Росії дасть їй контроль над 25% усього ринку зерна. Зважаючи на стратегію диктатури, вони перетворять продовольство на зброю. Експорт української пшениці з України має важливе значення для країн Африки, Близького Сходу та Південної Азії. У разі переривання постачання українського зерна людям загрожуватиме підвищення цін на продовольство і навіть голод. У липні 2023 року Росія вже вийшла з критично важливої зернової угоди та погрожувала всім кораблям, які прямують до українських портів, тому шантаж продовольством є реальним сценарієм.

Світ має допомогти Україні перемогти Росію, адже масштаб глобальної економічної кризи у протилежному випадку буде неспівмірний.

Що не так з російською культурою і чи може бути культура поза політикою?

Опубліковано

30.07.2024

Культура будь-якої країни відображає суть поглядів та цінності більшості населення цієї країни. А просування своєї системи цінностей у світ і є суттю політик держав. Отже культура та політика нероздільні.  

Для Росії культура здавна була елементом пропаганди для досягнення політичних цілей — така собі soft power. Сторіччями російські письменники плекали зверхність росіян до інших етносів, усіляко намагалися представити будь-який поневолений росіянами народ, як менш освічений, менш культурний, а росіян — унікальним та єдиним надзвичайно талановитим народом. 

І Пушкін, і Достоєвський, і Бродський  писали українофобські твори. Про це влучно показала Анастасія Левкова у книзі «За Перекопом є земля»: «Я питала Влада: чим тобі не вгодила російська література? Він казав: ти не розумієш, вона виправдовує злочинну політику. Я сперечалася: чого ж виправдовує — навпаки. Вона завше протистоїть політиці: що Пушкін, що Достоєвський з Толстим — усі були проти влади. Я вже мовчу про Солженіцина, Бродського й Пастернака. — Ти не розумієш, наполягав Влад, вони можуть викривати злочини влади, але оспівують той народ і його «незбагненну душу», яка і прагне такої злочинної авторитарної влади. І потім, до речі, ця влада ще й хизується своєю літературою, і через неї вербує нових прихильників — уже не тільки літератури, а всієї країни і всього русского міра».

Використання культури в побудові імперської ідеології лягло в основу агресії проти України. Російська пропаганда буквально переконала росіян, що Київ — «периферія» Москви, а незалежність України — це помилка. Наслідки такої ідеології світ побачив у Бучі та Маріуполі.

Усі країни на якомусь етапі можуть робити помилки, але з часом мають визнавати їх, щоб мати шанс розпочати нову історію. До прикладу, після Другої світової німецька культура, яка допустила націонал-соціалізм, пройшла через серйозний процес покаяння. І зараз Німеччина — це розвинена країна з демократичними цінностями. Ця хвиля тектонічних зрушень у свідомості суспільств після Другої світової війни оминула Росію й російська культура не зазнала жодних проявів еволюції. Навіть навпаки такі зміни, як, наприклад, знесення пам’ятників комуністичним вождям, викликають у росіян несприйняття. Тобто російська культура і далі пропагує шовінізм та імперство.

Російська культура несе в собі пряму загрозу для інших народів — будьте певні, якщо до вас у країну без упину їздять російські зірки, якщо ваші книгарні переповнені російськими виданнями, а росіяни проводять у вас свої фестивалі і творчі вечори, то скоро до вас також приїдуть російські танки. Тому поціновувачам російської культури важливо припинити сліпо захоплюватися та поглянути на неї критично.